1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спина

спи́на

-и, ж.

1》 Задня частина тулуба людини від шиї до крижів.

|| Верхня частина тулуба тварини.

|| у знач. присл. спиною. Повернувшись обличчям у бік, протилежний кому-, чому-небудь.

За спиною — а) безпосередньо за ким-небудь; б) за плечима; в) на якійсь відстані за ким-небудь; г) позаду кого-небудь, так, щоб той не міг бачити або чути; ґ) в минулому.

З-за (із-за) спини — ззаду кого-небудь.

У спину — а) (у сполуч. зі сл. погрожувати, говорити, дивитися і т. ін.) услід; б) (у сполуч. зі сл. бачити, побачити, забачити і т. ін.) ззаду, не в обличчя.

За спиною у кого, чиєю — без відома, згоди, участі кого-небудь; таємно.

За широкою спиною кого, чиєю — під чиєю-небудь опікою, чиїмсь захистом, заступництвом.

На своїй (власній) спині звідати що — зазнати чогось особисто, на власному досвіді.

На чужій спині виїжджати — користуватися наслідками чиєї-небудь праці; використовувати когось для досягнення своєї мети.

Стояти за спиною чиєю — таємно опікати кого-небудь, надавати йому підтримку; таємно скеровувати чиюсь діяльність.

2》 Те саме, що спинка 3).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спина — (задня частина тулуба людини) хребет, розм. горб. Словник синонімів Полюги
  2. спина — спи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. спина — ф. хребет, горб, ФР. плечі, (на рівні пояса) поперек, (нижче) ЕВ. сідниця, ф. задниця; З. П. інший <�задній> бік, тил, хвіст <н. у спину ворогу>; спинка. Словник синонімів Караванського
  4. спина — [спина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. спина — СПИ́НА, и, ж. 1. Задня частина тулуба людини від шиї до крижів. Високий стан [Пріськи] осів, пряма спина зігнулася в дугу (Панас Мирний); Зінькові так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною за спину подушкою (Б. Грінченко); – Стій!... Словник української мови у 20 томах
  6. спина — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  7. спина — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  8. спина — СПИ́НА (задня частина тулуба людини), ХРЕБЕ́Т розм., ГОРБ розм., ХРЕБТИ́НА розм., ХОРБА́К діал. Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо (Панас Мирний); — Стій! — раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав (М. Словник синонімів української мови
  9. спина — Спи́на, -ни, -ні; спи́ни, спин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спина — СПИ́НА, и, ж. 1. Задня частина тулуба людини від шиї до крижів. Високий стан [Пріськи] осів, пряма спина зігнулася в дугу (Мирний, III, 1954, 14); Зінькові так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною за спину подушкою (Гр. Словник української мови в 11 томах
  11. спина — Спина, -ни ж. Спина. Кров дзюркотить, булькотить з спини. ЗОЮР. I. 146. ум. спинка, спи́ночка. Словник української мови Грінченка