сплаканий
СПЛА́КАНИЙ, а, е, розм.
1. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу.
Біль, що підносив груди сплаканої жінки, почав утихати (Н. Кобринська);
Сплакані і зів'ялені горем, стоять в узголов'ях домовин сім'ї полеглих (Ю. Мельничук);
// В якому відчувається стримуваний плач.
– Скільки тато дає [поля]? – спитала [Зоя] стисненим, сплаканим голосом (О. Кобилянська).
2. Із слідами сліз, змочений сльозами, розпухлий, почервонілий від плачу (про очі, обличчя); заплаканий.
Неня свічку у руці придержувала і сплаканими очима потакувала, що баба буде гинути (Марко Черемшина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сплаканий — спла́каний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- сплаканий — -а, -е, розм. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу. || В якому відчувається стримуваний плач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплаканий — ЗАПЛА́КАНИЙ (про очі, обличчя — із слідами сліз, змочений сльозами; про людину — розпухлий, почервонілий від плачу), СПЛА́КАНИЙ розм., НАПЛА́КАНИЙ розм., ЗАРЮ́МСАНИЙ розм., ЗАРЮ́МАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- сплаканий — СПЛА́КАНИЙ, а, е, розм. 1. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу. Біль, що підносив груди сплаканої жінки, почав утихати (Кобр., Вибр., 1954, 11); Сплакані і зів’ялені горем, стоять в узголов’ях домовин сім’ї полеглих (Мельн. Словник української мови в 11 томах