сплаканий
ЗАПЛА́КАНИЙ (про очі, обличчя — із слідами сліз, змочений сльозами; про людину — розпухлий, почервонілий від плачу), СПЛА́КАНИЙ розм., НАПЛА́КАНИЙ розм., ЗАРЮ́МСАНИЙ розм., ЗАРЮ́МАНИЙ розм. Регіна відкрила заплакане обличчя і своїми великими мокрими очима поглянула на Владка (І. Франко); Неня свічку у руці придержувала і сплаканими очима потакувала, що баба буде гинути (Марко Черемшина); Сіла (Мар'яна), схлипуючи, на віз. Підвела голову, обвела очима садок, оселю, немов хотіла всю її вбрати в свої темні, наплакані очі (С. Васильченко); Ївга тулить до себе зарюмсане лице Катерини, заспокоює її (І. Волошин); Чорнобривий угрин чи хорват.. тяг кудись огрядну молодичку, розхристану, зарюману (О. Ільченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сплаканий — спла́каний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- сплаканий — -а, -е, розм. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу. || В якому відчувається стримуваний плач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплаканий — СПЛА́КАНИЙ, а, е, розм. 1. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу. Біль, що підносив груди сплаканої жінки, почав утихати (Н. Кобринська); Сплакані і зів'ялені горем, стоять в узголов'ях домовин сім'ї полеглих (Ю. Словник української мови у 20 томах
- сплаканий — СПЛА́КАНИЙ, а, е, розм. 1. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу. Біль, що підносив груди сплаканої жінки, почав утихати (Кобр., Вибр., 1954, 11); Сплакані і зів’ялені горем, стоять в узголов’ях домовин сім’ї полеглих (Мельн. Словник української мови в 11 томах