сплескувати

СПЛЕ́СКУВАТИ, СПЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, рідко СПЛЕСКА́ТИ, сплещу́, спле́щеш, док.

1. Рухаючись, видавати плескіт (у 1 знач.) (про річку, хвилю і т. ін.).

Сплескує світанком .. річка (М. Терещенко);

Ледве чутний сплескує Дунай (О. Ющенко);

Аж ось рожева барва зникла, повіяв раптовий вітер, хвиля сплеснула голосніше (Леся Українка);

На озеречці залопотів крилами крижень, сплеснула вода і така тиша-тиша (М. Стельмах);

// безос.

Андрій натрапив на шматок руди, розмахнувся і кинув його в темний простір перед собою. Трохи згодом десь далеко сплеснуло: на споді кар'єру була вода (О. Гуреїв);

* Образно. Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно людей, і то з-поміж них сплескував спів (Ю. Смолич);

Сів [Іван] під стіною жита .. Тут було затишно, вітер сплескував над головою, поскубуючи чуб (Є. Гуцало);

// Б'ючи по воді, піднімаючи хвилю, створювати плескіт (про риб, птахів і т. ін.).

Рясними хвильками мерехтіла ріка, на поверхні якої розпливалися кола в місцях, де сплескувала риба (Я. Гримайло);

Ні листочок не шелесне, Ані рибонька не сплесне (В. Бичко);

* Образно. Хто так любить життя і весну щирим серцем своїм молодим, коли місяць від щастя сплесне в водах неба веслом золотим? (І. Гончаренко);

// перен. Раптом виникати, поширюватися (про звуки).

Короткий посвист сплеснув раптом з-під дерев (Ю. Смолич);

Надривний голос сплеснув неждано високим “ой” і зразу ж обірвався (М. Стельмах);

Сплеснув притишений сміх дівочий серед голубої сутіні (І. Цюпа);

Незабаром у третьому купе сплеснула легкокрила пісня (В. Минко).

2. Утворювати звуки, махаючи, ударяючи крильми (про птахів).

Розвіялися тучі, сплеснув крильми осінній птах (І. Муратов);

* Образно. Весна прийшла, на синьому Дунаю Сплескала лебединими крильми (І. Франко);

// Стискаючи повітря і ударяючись об щось, утворювати звуки (про крила).

В курнику знову налякано сплескують дужі крила, й різкий, задерикуватий голос птиці ще раз крає сонну тишу (В. Бабляк);

Барвисті крила Широким помахом угору здійнялись І сплеснули... (Леся Українка).

3. Ударяючи чим-небудь об щось, видавати характерні звуки плескоту, ляскоту і т. ін.

Великий, головатий .. бичок [риба] сердито сплескував хвостом, плигав на дні баркаса (Ю. Збанацький);

Натовп сплеснув тисячами працьовитих рук (Г. Епік).

4. що. Викидати назовні, наверх те, що легше за воду, яка плеще, вирує.

* Образно. Натовп клекоче, як казан з окропом, сплескує гаряче шумовиння сміху (І. Волошин).

(1) Спле́скувати (сплі́скувати) / сплесну́ти рука́ми (в доло́ні, доло́нями, і т. ін.) – звівши руки, ударяти злегка в долоні, перев. під впливом якогось сильного почуття або з метою привернення уваги до себе.

Івась узявся у боки і пішов викрутом по хаті .. Як та дзига, крутився він на одному місці, пристукував ногами, сплескував руками (Панас Мирний);

[Мартіан:] Що сталося? [Ардент:] Я статую розбив. (Мартіан сплескує руками) (Леся Українка);

– Ой боже ж мій! – сплескувала руками Федора. – Яка ж ти стала... (І. Цюпа);

Під повіткою лежала здута, мов гора, руда корова, на неї .. падала, вилася, в землю билася розчіпчена, розхристана Гапа; дві-три сусіди й собі вигукували, божкали, спліскували у долоні (Дніпрова Чайка);

Як сплесне Чайчиха руками, як заплаче! – Господи милий! За що моєму дитяті щастя нема! (Марко Вовчок);

Трохи не посварилися – кому ким бути, бо всі хотіли бути “гидким каченям”. Та бабуся тричі сплеснула в долоні, і всі замовкли (О. Іваненко);

Павло махнув байдуже рукою, а тоді сплеснув раптом долонями, мов щось згадав, і голосно засміявся (В. Кучер);

Перебирав-перебирав [сотник], думав-думав... далі як сплесне у долошки, як загомонить сам собі у хаті (Г. Квітка-Основ'яненко).