сплітання

СПЛІТА́ННЯ, я, с.

Переплетення, з'єднання, зчеплення пальців, рук.

Вся ориґінальність виступу полягала в тому, що юнак, знаходячись на височенній тичці, .. виробляв усілякі акробатичні викрутаси на кшталт закладання ніг за карк, стояння на голові та сплітання з кінцівок різноманітних хитромудрих ґудзів (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплітання — спліта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сплітання — -я, с. Дія за знач. сплітати. Великий тлумачний словник сучасної мови