сплітатися

СПЛІТА́ТИСЯ, а́ється, недок., СПЛЕСТИ́СЯ, сплете́ться, док.

1. Переплітаючись, сплутуючись між собою, з'єднуватися (про що-небудь гнучке, витке і т. ін.).

Буйна лоза, немов наперекір усім межам, перелазила через тини, спліталась вусиками з сусідніми лозами (М. Коцюбинський);

В саду сплітаються вишні та акації (П. Тичина);

Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (І. Нечуй-Левицький);

Гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати (Леся Українка);

* Образно. Товариство сидить коло груби і дивиться на огонь, на його .. язики, що, сплітаючись, лижуть з усіх боків сухі дрова (Панас Мирний);

// у що. Переплітаючись, з'єднуючись, утворювати що-небудь.

Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні – хистка болотяна низина, де росла тирса, .. де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (С. Скляренко);

Найчастіше Кузьмін малював для неї... для Тусі. З-під його руки виходили ніжні-ніжні, мов живі, польові дзвіночки, спліталися в гірлянди запашні квіти (Ю. Збанацький);

Віковічні величезні сірі колони [дерев] підпирали, могутнє, без листя, .. мереживо галуззя, що сплелося над головою у суцільне ажурне склепіння (В. Гжицький);

Порічки і малина сплелися в непролазні хащі (Ю. Мушкетик);

* Образно. Готування до Першого травня почалося безпосередньо після всіх цих подій і йшло кількома лініями, що спліталися в один вузол (І. Микитенко);

// Переплітатися між собою (про пальці, руки, тіла і т. ін.); охоплювати одне одного, переплітаючи руки й ноги.

Тіла спліталися і розпліталися, щоб сплестися знову, потім хлопчаки по одному стали виринати (В. Собко);

Вужаки, один по одному, іноді сплітаючись, повільно зникали в норі під пеньком (О. Донченко);

Першими вилетіли на арену три вершники й помчали кругом, стоячи на сідлах і тісно сплітаючись руками (З. Тулуб);

Водночас нагнулись [голови лосів] донизу і роги обох сплелись навіки (В. Гжицький);

З-під печі вилізло смугасте кошеня. За ним викотилось друге. Вони сплелися в живий сірий клубок на підлозі (Ю. Збанацький);

// перен. З'єднуватися, зливатися одне з одним.

Трелі ллються, сплітаючись з мелодіями Моцарта (І. Нечуй-Левицький);

Ці запахи в'ялих рослин, ця млосна й хитлива імла Сплітаються, в'ються й течуть одним маячливим струмінням (М. Бажан);

В нього раптом з'явилося стільки слів, що навіть не міг висловити, бо вони вихром крутяться в голові, сплітаються і не знаєш, з чого почати (О. Копиленко);

Там, за річкою, сплелися парубочі Дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський);

Гнів і мука сплелися в душі старого (М. Стельмах);

// перен. З'єднуючись, зливаючись, утворювати що-небудь.

Щасливий гомін та дружній сміх сплітався в єдину симфонію звуків (О. Гончар);

Спогади спліталися в барвну мережку (П. Загребельний);

В тривожно-хижий звук сплелися гомін багатотисячного війська, скреготіння заліза, кінське іржання, гуркіт тисяч фур, артилерії (П. Кочура);

Досі весна була для нього великим клубком, у якому сплелися тисячі справ (С. Журахович).

2. перен. Утворюватися, поставати, виникати внаслідок поєднання чого-небудь.

Одні одно говорили, а другі друге – і з тих розмов спліталась сітка, в якій ні кінця, ні початку (М. Коцюбинський).

3. тільки недок. Пас. до спліта́ти 1, 2.

Те, що так мудро спліталося його головою, розлетілося, мов сивий попіл (М. Стельмах).

◇ (1) Спліта́тися (рідко ув'я́зуватися) / сплести́ся (рідко ув'яза́тися) в оди́н ву́зол – поєднуватися через певні обставини в єдину проблему, що турбує кого-небудь або вимагає вирішення (про щось різне, непоєднуване).

Готування до Першого травня почалося безпосередньо після всіх цих подій і йшло кількома лініями, що спліталися в один вузол (І. Микитенко);

Політика й економіка України ніяк не можуть сплестися в один вузол (з газ.);

Цей дощ, і віз, і ці двоє людей, що приїхали до мене, думки мої – все це раптом ув'язалося в один вузол (Валерій Шевчук);

Сварка з братами й новоспеченими “сватами” – водниками, нестача залізобетонних перекриттів для нового корівника, сімейні негаразди, смерть діда Стефана – все сплелося в один вузол і ятрить серце (Микита Чернявський).