сповнюватися

СПО́ВНЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. чим, рідко без дод. Наповнюватися, заповнюватися; ставати повним.

Медом соти сповняються (С. Крижанівський);

// Насичуватися, переповнюватися чим-небудь.

Ті дрібненькі події, якими сповнювалося її життя, утворили своєрідне замкнене коло (М. Ю. Тарновський);

Редакція сповнюється шумом розмов (Т. Масенко);

На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Марко Вовчок);

Хата швидко сповнялась м'якими вечірніми тінями (М. Коцюбинський);

Горниця сповнилась якимись нетутешніми дивними пахощами (І. Нечуй-Левицький);

Заграє над розлогою рівниною сонце вранішнє і сповниться степ піснею жайворонків (А. Трипільський).

2. Ставати наповненим ким-небудь.

Городи та левади .. сповняються шумливою дітворою (С. Васильченко);

Дворик сповняється юрбою маскованих і немаскованих, розмаїто убраних гостей (Леся Українка);

Кімната Онисима Петровича сповнилась людьми (О. Іваненко).

3. перен. Пройматися, бути охопленим чим-небудь (почуттям, думками, ідеями і т. ін.).

Бачить Петро, як слухають його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті, слухають і сповнюються надіями молоді (О. Іваненко);

Вона була весь час біля всемогутніх людей, біля хазяїв життя – і від цього сама сповнювалася сили й упевненості (П. Загребельний);

Огей слухає доньчину балачку, і його серце сповнюється теплою радістю (Олесь Досвітній);

Поступово замість одчаю душа його сповнювалася ненавистю (З. Тулуб);

Захар сповнився .. злоби проти панства (А. Кримський);

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть (Леся Українка);

Похвалила мати, і Борисове серце сповнилося гордощами (О. Копиленко);

Ударив [Стародуб] по клавішах раз, удруге й відчув, як його мозок і серце сповнились ідей, забриніли звуками (Л. Дмитерко).

СПО́ВНЮВАТИСЯ², юється і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., СПО́ВНИ́ТИСЯ, спо́вни́ться, док.

1. Здійснюватися, виконуватися.

Сон чудний сповнюється мій! (І. Франко);

Є такі люди.., що для них сповняються іноді найтайніші [найпотаємніші] задушевні бажання (Л. Мартович);

То ж сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Леся Українка);

[Степан:] Ти знаєш, яка до війни у мене була мрія? І вона сповнилась (О. Корнійчук).

2. безос., кому – чому. Досягти певної межі.

Миколі Щорсу сповнювалось чотирнадцять років (С. Скляренко);

Хлопцеві сповнялося сімнадцять років (Іван Ле);

Мені приходять телеграми, Мені сповнилось двадцять п'ять (Д. Павличко).