1. Словник української мови у 20 томах

спожиття

СПОЖИТТЯ́, я́, с.

Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб.

Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, – аби робити (Марко Вовчок);

Він миттю дістав з буди зчорнілу від довгого спожиття дерев'яну круглу чашу, .. наточив меду (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спожиття — спожиття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спожиття — -я, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спожиття — Спожиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. спожиття — СПОЖИТТЯ́, я́, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю,— аби робити (Вовчок, І, 1955, 171)... Словник української мови в 11 томах
  5. спожиття — Спожиття, -тя с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити. МВ. (О. 1862. І. 98). Словник української мови Грінченка