споруджений
СПОРУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до споруди́ти.
Дзвін, споруджений з незугарних кам'яних брил, покарбованих старовинними написами, а подекуди й малюнками, був свого роду метрикою міста (Ірина Вільде);
Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Я. Гримайло);
Генерал пройшов до столика, спорудженого в кутку з якихось дверей (О. Гончар);
На перетині вулиць Хоревої та Лівера [у м. Києві] увагу кожного, безперечно, приверне церква Миколи Притиска, споруджена в XVII ст. (із журн.);
// у знач. прикм.
Споруджені машини, кліті хуткішим темпом підносили руду на-гора (Олесь Досвітній);
Незадовільна якість споруджених будівель завдає значної шкоди народному господарству, погіршує побутові умови населення (з газ.);
// спору́джено, безос. пред.
Через кілька годин міст все ж таки було споруджено (З. Тулуб);
В Україні відбудовано, реконструйовано і споруджено заново високопродуктивні доменні і мартенівські печі (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- споруджений — спору́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- споруджений — Спору́джений. Дієприкм. від [*спорудити]. ● Написи споруджені в четирех мовах - ті самі написи чотирма мовами. Написи по обох боках входу, споруджені в чотирех мовах, говорили вже меньше високопарно. Українська літературна мова на Буковині
- споруджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спорудити. || споруджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споруджений — Спору́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- споруджений — СПОРУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споруди́ти. Дзвін, споруджений з незугарних кам’яних брил, покарбованих старовинними написами, а подекуди й малюнками, був свого роду метрикою міста (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах