спотворювати
СПОТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОТВО́РИТИ, рю, риш, док., кого, що.
1. Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду.
Завжди здається, що вона розпатлана, та це не тільки не спотворює її, а навпаки – надає їй якоїсь моторошної приваби (Л. Первомайський);
Високий [Горпищенко], стрункий, у піхотинських чоботях і ватнику, в сірій кубанці на голові. Але навіть ця форма не могла спотворити легкої, рухливої постаті підтягнутого військового моряка (В. Кучер);
// Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини).
Тавро заздрості і розгубленості спотворювало його [обличчя Хоми] (Н. Рибак);
Найдужче Максима вразили її очі. Божевільна лють спотворювала їх (Д. Ткач);
Жорстока посмішка на мить спотворила його лагідне обличчя (Я. Качура);
– І отаке віспа та наробила! І осиротила, сердешну, і отак на увесь вік спотворила! (А. Головко).
2. Робити непридатним для вжитку, використання; псувати, нівечити.
Він [Олег Дзюба] не спотворює мелодію новомодними аранжуваннями, коли першоджерело неможливо впізнати, а співає так, як створив автор, але при цьому – зі своїми інтонаціями (із журн.);
// Робити неповноцінним у моральному відношенні.
Знала, що й таких зустріне в спецшколі, матиме з ними справу день у день, і що до неї, молодої вчительки, вони, певне, ставитимуться з особливою нещадністю, ображатимуть, глузуватимуть, будуть принижувати її по-дитячому жорстоко й цинічно, бо де ж малюкові зрозуміти, що, принижуючи іншого, найперше принижуєш, спотворюєш самого себе... (О. Гончар);
// Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід чого-небудь.
Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (М. Вороний).
3. перен. Подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді.
Кант в кінцевому підсімку спотворює релігійну ідею блага, коли вважає, що благо належить до царини “евдемонізму” (з наук. літ.);
О, ця цензура, найлютіше зло, що не тільки гальмує, а спотворює все в літературі! (М. Івченко).
Значення в інших словниках
- спотворювати — спотво́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спотворювати — (риси) викривляти, ок. потворити; (мову) калічити, нівечити, псувати; (зміст) перекручувати. Словник синонімів Караванського
- спотворювати — див. балувати Словник синонімів Вусика
- спотворювати — -юю, -юєш, недок., спотворити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду. || Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спотворювати — ВИКРИВЛЯ́ТИ (надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін.), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКО́ШУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, СКОСОБО́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
- спотворювати — Спотво́рювати, -во́рюю, -во́рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спотворювати — СПОТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОТВО́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду. Словник української мови в 11 томах