спотворювати

СПОТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОТВО́РИТИ, рю, риш, док., кого, що.

1. Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду.

Завжди здається, що вона розпатлана, та це не тільки не спотворює її, а навпаки – надає їй якоїсь моторошної приваби (Л. Первомайський);

Високий [Горпищенко], стрункий, у піхотинських чоботях і ватнику, в сірій кубанці на голові. Але навіть ця форма не могла спотворити легкої, рухливої постаті підтягнутого військового моряка (В. Кучер);

// Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини).

Тавро заздрості і розгубленості спотворювало його [обличчя Хоми] (Н. Рибак);

Найдужче Максима вразили її очі. Божевільна лють спотворювала їх (Д. Ткач);

Жорстока посмішка на мить спотворила його лагідне обличчя (Я. Качура);

– І отаке віспа та наробила! І осиротила, сердешну, і отак на увесь вік спотворила! (А. Головко).

2. Робити непридатним для вжитку, використання; псувати, нівечити.

Він [Олег Дзюба] не спотворює мелодію новомодними аранжуваннями, коли першоджерело неможливо впізнати, а співає так, як створив автор, але при цьому – зі своїми інтонаціями (із журн.);

// Робити неповноцінним у моральному відношенні.

Знала, що й таких зустріне в спецшколі, матиме з ними справу день у день, і що до неї, молодої вчительки, вони, певне, ставитимуться з особливою нещадністю, ображатимуть, глузуватимуть, будуть принижувати її по-дитячому жорстоко й цинічно, бо де ж малюкові зрозуміти, що, принижуючи іншого, найперше принижуєш, спотворюєш самого себе... (О. Гончар);

// Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід чого-небудь.

Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (М. Вороний).

3. перен. Подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді.

Кант в кінцевому підсімку спотворює релігійну ідею блага, коли вважає, що благо належить до царини “евдемонізму” (з наук. літ.);

О, ця цензура, найлютіше зло, що не тільки гальмує, а спотворює все в літературі! (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спотворювати — спотво́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спотворювати — (риси) викривляти, ок. потворити; (мову) калічити, нівечити, псувати; (зміст) перекручувати. Словник синонімів Караванського
  3. спотворювати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  4. спотворювати — -юю, -юєш, недок., спотворити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду. || Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спотворювати — ВИКРИВЛЯ́ТИ (надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін.), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКО́ШУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, СКОСОБО́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  6. спотворювати — Спотво́рювати, -во́рюю, -во́рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спотворювати — СПОТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОТВО́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду. Словник української мови в 11 томах