спотикатися

СПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПІТКНУ́ТИСЯ, СПОТИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Невдало, незручно ступаючи або раптово зачіплюючись за щось ногою, втрачати рівновагу.

На те коня кують, щоб не спотикався (прислів'я);

Іде [баба] й спотикається, паличкою поперед себе дороги шукає, зовсім так, як сліпа (І. Франко);

Михайло Соя, біжучи в темряві, спотикався об каміння і покладені будівельниками дерев'яні балки (Д. Ткач);

Кінь спіткнувся, і Данило, не втримавшись, вилетів з сідла (А. Хижняк);

В темряві об щось спіткнувся [Рубанюк] і упав (І. Цюпа);

Пішов Гонта похилившись; Іде, спотикнеться (Т. Шевченко);

Біг [басмач] – спотикнувсь об горбок і упав (Л. Первомайський);

* Образно. Низько у небі стримить, як золотий серп, пізній місяць .. Через його спотикаються хмаринки, прудкі й ворухливі, як рибки (С. Васильченко);

// на кого – що, розм. Наскакувати, натикатися на кого-, що-небудь.

Вони, держачись одно за друге та спотикаючись на бочки, потихеньку вилізли з льоху (М. Коцюбинський);

Вертаючись, вона спіткнулася на Свирида (Панас Мирний);

Одного дня спотикнувся [син] на гріб своєї мами (В. Стефаник);

// тільки недок. Йти нетвердою ходою, ледь пересуваючи ноги (від утоми, слабості, якихось переживань і т. ін.).

То спотикаючись з журби, то помиляючись, сяк-так вийшла [Ївга] на рундук та тут і впала (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ковбаня спустив у льох про весілля любої доні .. дві бочки меду, що зовуть п'яне чоло, або споти́кач, – такого, що од одного кубка спотикатимешся (П. Куліш);

Це був сохатий. Може, він був поранений, а може, біг дуже здалека, бо спотикався на кожному кроці (О. Донченко);

// перен., розм. Наймитуючи, працювати до знесилення.

– Учися, – кажуть [батьки] було, – учися, щоб хоч ти не страждав, як ми, не спотикавсь по поденщинах (А. Тесленко);

Хай би впізнали в ньому того ошарпаного підпаска, що за чужим бидлом по чужих нивах спотикався... (О. Гончар).

2. перен., розм. Зупинятися, перестати щось робити через труднощі, перешкоди.

Найчастіше спотикаються на перекладі омоніма і взагалі багатозначного слова, коли з двох-трьох його значень вибирають якраз недоречне (О. Кундзич);

Мистецтво рухають уперед ті, хто шукає, часом, може, й спотикаючись, а не ті, хто вважає, що вже знайшов – і заспокоївся на тому (М. Рильський);

У другому турі на п'ятому, трохи незвичайному, завданні спіткнулося чимало учасників (з наук.-попул. літ.).

3. Замовкати, відчуваючи трудність у вимовленні чого-небудь, затинатися на слові, фразі.

Хлопча узялось за письмо і стало не спотикаючись читати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Почав [Мокрицький] спотикатися на сучасних скотарських термінах, від чого змішався ще гірше (І. Волошин);

– Навчилися й ми цієї техніки використовувати оту саму гід... гідравліку, – спіткнувся був трохи на незвичнім слові Казанок (Є. Кротевич).

4. перен., розм. Робити хибні кроки у житті, діяльності.

[Рябий:] Спіткнувся на життєвих просторах, громадяни начальники. [Яків:] Дуже часто спотикаєшся (М. Зарудний);

Звісно, керувати колгоспом – справа нелегка, особливо людям, що не мають досвіду. Тут можна і спіткнутися (І. Цюпа);

– Ви спотикнулися, я думаю, востаннє, Остап Іванович, – каже Начальник, – давайте жити й працювати (Ю. Яновський).

◇ (1) Аж спотика́тися, зі сл. бігти, мчати і т. ін. – дуже швидко.

Зайду іноді в ресторан – кельнери підбігають .. А я так поведу тільки рукою: “Шампанерії пляшку, та холодної! Живо!” Мчить, аж спотикається, а я сиджу за столом (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

спотикатися

Значення в інших словниках