спражній
СПРА́ЖНІЙ, я, є, заст., рідко.
Те саме, що спра́вжній.
Семен Іванович склав дашком коло рота долоні, і над водою далеко розітнулося хрипке крякання, наче спражній заклик самиці-норця: – Кхга-а, кхга-а, кхга-а... (Б. Антоненко-Давидович);
Жовнір підніс монету до очей, повертів між пальцями, навіть для чогось понюхав і, переконавшись, що то спражній злотий, швидко подався геть (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спражній — Спражній, -я, -є = справжній. Та й у батенька не знаю добра, ані добра, ні роскоші, ні спражнього лиха. Чуб. V. 224. Словник української мови Грінченка