1. Словник української мови у 20 томах

спразнити

СПРАЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. що. Скасувати.

Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Марко Вовчок).

2. Провести якийсь час святково, не працюючи.

П'ятницю спостила, неділю спразнила (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спразнити — спразни́ти дієслово доконаного виду скасувати; провести час святково, не працюючи арх. Орфографічний словник української мови
  2. спразнити — -ню, -ниш, док., заст. 1》 перех. Скасувати. 2》 неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спразнити — СПРАЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., заст. 1. перех. Скасувати. Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Вовчок, VI, 1956, 217). 2. неперех. Словник української мови в 11 томах
  4. спразнити — Спразни́ти, -зню́, -ниш гл. Не работать, провести по праздничному (день). Пятницю спостила, неділю спразнила. Чуб. V. 525. Словник української мови Грінченка