сприймати

СПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРИЙНЯ́ТИ, сприйму́, спри́ймеш, док., кого, що.

1. Відображаючи у своїй свідомості предмети та явища об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття, ставитися до чого-небудь, реагувати на щось певним чином.

Насмішкуваті слова сина сприймає [мати] з тою доброю жіночою розсудливістю, яка властива спокійній, міцній натурі (М. Стельмах);

Драма “Вій, вітерець” [Я. Райніса] користується популярністю в наш час. Її з захопленням сприймає наш глядач (з наук. літ.);

Леся Українка цілком спокійно сприйняла мою критику і дуже шкодувала, що в її творі була така помилка (А. Кримський);

Крайнюк уже написав першу частину роману “Матроси ідуть по землі” і прочитав його в штабі Чорноморського флоту. Там роман сприйняли схвально (В. Кучер);

Сприймати бажане за дійсне;

Сприймати щось всерйоз;

// Осягати розумом сенс чого-небудь, осмислювати щось.

Тарас сприймав її [біблію] зовсім не так, як релігійний Козачковський (О. Іваненко);

– Я .. бачив, з яким виглядом сприймала вашу науку дівчина в дослідній (Ю. Шовкопляс);

Він дивився на дівчину і, видно, не сприймав її слів (О. Кундзич);

// Визначати смисл, сенс і т. ін. чого-небудь зором, слухом тощо.

[Кандиба:] Дозвольте прочитати... [Батура:] Давайте. Я вам вдвадцяте кажу, – на слух не сприймаю вірші (О. Корнійчук);

Тепер відчував [Тимко] те, про що раніше й не догадувався. Навіть звуки він сприймав тепер по-іншому (Григорій Тютюнник);

// Реагувати на які-небудь сигнали, звуки і т. ін. (про спеціальну апаратуру).

На одному кінці цієї [телефонної] трубки укріплений власне телефон, який притискується до вуха при розмові, а на другому – мікрофон, що сприймає звуки людського голосу і викликає відповідні зміни струму в колі (з навч. літ.).

2. Визнавати що-небудь, вважати його властивим, звичним для себе.

Радищев сприймав прогресивні ідеї західних мислителів (з наук. літ.);

Ні, ні! – цього модного тепер солоденького запобігання перед плебсом доктор Драгомирецький ніяк не сприймав (Ю. Смолич);

Разом з поетичним генієм Шевченко сприйняв від свого великого, талановитого народу ще й талант художника-живописця (з наук.-попул. літ.).

3. Вступати в позитивну реакцію; сполучатися.

З допомогою хімічної і гальванічної обробки виготовляють біметалеву форму для офсетного друку, одні ділянки якої добре сприймають фарбу, а інші не сприймають зовсім (з наук.-попул. літ.).

4. перен. Запозичуючи що-небудь, робити його своїм надбанням.

Літературна мова сприйняла з західноукраїнської практики .. те позитивне і конструктивне, що збагачувало і розширювало її лексичний склад (з наук. літ.).

◇ (1) Сприйма́ти (рідко прийма́ти) / сприйня́ти (рідко прийня́ти) серйо́зно (пова́жно, рідше навспра́вжки, рідко всерйо́з) кого, що – надавати значення чому-небудь, вважати щось вартим уваги, цінувати когось і т. ін.

Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не сподівався... Чи можна було приймати всерйоз отой напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли значити проти нього? (О. Гончар);

Дружина інколи ходила на якісь духовні зборища. Линули вісті про ченця-проповідника, який закликав іти в Біловоди. Я все ще не сприймав серйозно тих чуток (О. Бердник);

Ви зробили висновок .. на основі кількох, кинутих жартома фраз, які сприйняли серйозно, але сумніваюсь, щоб така помилка могла трапитись (Р. Горак);

Цар сприйняв його гру навсправжки (І. Білик);

Богдан не виглядав старшим за свої п'ятнадцять років і це його доволі бентежило, бо й досі ніхто не хотів убачати в ньому дорослого, не сприймав поважно (Ю. Покальчук).