спробувати

СПРО́БУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перев. з інфін. Зробити намагання виконати яку-небудь дію, здійснити щось.

Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води (М. Коцюбинський);

Люди було спробували знову провчити панів, та вони зразу ж викликали з Балти оренбурзьких козаків (М. Стельмах);

У 1848 р. поляки спробували опанувати Львів (І. Крип'якевич);

Пальці Тимка зовсім не гнулися. Спробував розстебнути ґудзики на своєму кожушку, але з цього теж нічого не вийшло, і Тимко так і залишився сидіти не роздягшись (Григорій Тютюнник);

// тільки наказ. сп. спро́буй, спро́буйте, розм. Уживається як натяк на труднощі у здійсненні, виконанні чого-небудь.

– Легко відстати від своєї частини, а спробуй в отакому розгардіяші знайти потім! (А. Головко);

Сходіть на товарну станцію, спробуйте сісти на товарняк, що йде на Москву (А. Дімаров);

// Зважитися, насмілитися.

[Мороз:] Спробував би ти не бути ударником у нашій бригаді... З борта скинули б [рибалки] (О. Корнійчук);

– Ніхто вас пальцем не зачепить. – Спробувала б зачепити нас оця сопля (З. Тулуб);

Це теж нелегко – вірити. Хай вони спробують вірити в свою зоряну годину, хоч один день (В. Дрозд);

// тільки наказ. сп. спро́буй, спро́буйте, розм. Уживається як погроза або як застереження не робити чого-небудь.

– Одривай [хату], а ні, я сама одірву, – говорила Мотря. – Ану, ну, спробуй! (І. Нечуй-Левицький).

2. що і без дод. З'їсти або випити трохи чого-небудь для визначення смаку; покуштувати.

– Справжня господиня! – спробувавши галушки, хвалить батько дочку, а та лукаво посміюється (М. Стельмах);

– Може, ви нашої картоплі спробуєте? У банячку її варила, .. гляньте, як позапікалась, порум'яніла (Є. Гуцало);

// Спожити що-небудь.

Не існувало, мабуть, такого сорту чаю, якого б вона не спробувала (О. Донченко);

– Ось тепер .. можна й вина, можна й пива спробувати (А. Шиян);

Хижі звірі, спробувавши людської крові, стають людожерами (з газ.);

// перен. Пізнати що-небудь на власному досвіді, зазнати самому чогось.

Ледве дитина спробувала науки, і вже вона .. ненавиділа школу (І. Нечуй-Левицький);

Не воювавши, не спробувавши бою, сидить [Духнович] калікою в лісі, під дощем біля купи снарядів (О. Гончар).

3. що, також у сполуч. із спол. чи. Визначити, перевірити якість, властивість і т. ін. чого-небудь.

Зустрічаючись на співках, Проскуров якось запросив його додому, щоб спробувати і поставити голос (Іван Ле);

Одною ногою став [Тягнирядно] на спину Давидові, потім і другою й гуцнув, немов спробував, чи витримає (А. Головко);

Він обійшов навколо озеречка, спробував чобітьми, чи міцний лід (М. Стельмах);

Хоч нам з Іванком хотілося використати відсутність майстра, щоб і собі спробувати лезо столярських інструментів, та ми пішли за ним у хату (М. Томчаній);

// Застосувати що-небудь, випробувати в дії.

Для лікування спробували фералган;

// Випробувати чиї-небудь якості, властивості, перевірити когось на здатність до чогось.

Спробуємо тебе на ділі, а то на словах ви всі молодці (Г. Хоткевич).

(1) Спро́бувати на зуба́х – перевірити зубами твердість монети, визначаючи, чи не фальшива вона.

Дома він показав червінця батькові. Дорохтей .. уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його .. на стіл і одвернувся (М. Стельмах).

◇ (2) Спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі) – відважитися на щось, сподіваючись на успіх.

Будь-що-будь! Хома вирішив спробувати щастя в сусідів (О. Гончар);

Розсипалися [опришки] по селах добирати леґінів; знайшли душ із десять таких, що хотіли спробувати щастя (Г. Хоткевич);

– Я просто пробував удачі, а всяка ж проба може не вдатись (Леся Українка);

(3) Спро́бувати [своє́] перо́ (пе́ра) в чому – починати писати в певному літературному жанрі;

(4) Спро́бувати себе́ – те саме, що Про́бувати [свої́] си́ли (рідше себе́) (див. про́бувати).

У тлумача спалахнули вуха... Він трохи закашлявсь, але не розгубився. – Бачите, добродію, вивчаю ті мови і гадав трохи спробувати себе... (Олесь Досвітній).