спростовувати

СПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що і без дод.

1. Доводити неправильність, помилковість, хибність чого-небудь.

Плужник здивувався: – От бачите, вже й ви слабкі місця [у творі] намацали .. Боровий спростував, що не прийшов робити йому зауваження, критикувати (Я. Гримайло);

І зараз важко, неможливо, ганебно вертатися назад, спростовувати свої слова, жебрати продовження (В. Підмогильний);

// Бути доказом неправильності, помилковості, хибності чого-небудь.

Зібраний матеріал свідчить про вияв творчих сил народу, спростовує думки окремих дослідників народної творчості про повне відмирання фольклору (з наук. літ.);

Метеорологічні спостереження спростували колишні уявлення про будову і циркуляцію атмосфери у високих широтах (з наук.-попул. літ.);

// кого, розм. Доводити неправильність, помилковість, хибність чиїх-небудь тверджень, переконань і т. ін.

Коли помилюся, спростуйте мене, .. але мені здається.., що у вас нема ніяких переконань і ніяких вироблених ідей (І. Франко);

– Не поспішайте мене спростовувати! – підніс [Попов] рішуче руку (Василь Шевчук).

2. Заперечувати, відкидати яке-небудь твердження і т. ін.

Вони з власної волі величали його паном капітаном. Хома не спростовував їхньої помилки (О. Гончар);

– Тоді я не уявляю собі, яке розчарування могло спіткати таку особу, як ви. Молода, вродлива, напевно не помилюся, коли скажу – й багата особа... Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде);

// Позбавляти щось істинного значення.

Спростувати економічне вчення;

Спростувати теорію.