1. Словник синонімів української мови

спростовувати

ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти, закиди тощо); ПЕРЕКРЕ́СЛЮВАТИ (повністю наслідки чиєїсь роботи, чиїсь достоїнства тощо). — Док.: запере́чити, опротестува́ти, оспо́рити, спростува́ти, перекре́слити. Часом Даша перебивала Лукерію Степанівну якимсь запитанням, іноді заперечувала ту чи іншу думку (С. Журахович); Косінський не міг добрати, чи полковник з примхи перечить йому, чи просто знущається з його стратегічних здібностей (І. Ле); Наказ треба виконувати неодмінно.. Вказівку можна опротестувати. А пораду — можна й не брати до уваги (П. Оровецький); — Молода, вродлива, напевно не помилюся, коли скажу — й багата особа... — Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде). — Пор. 2. відкида́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спростовувати — спросто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спростовувати — (що) відкидати, заперечувати, відхрещуватися <�відмагатися> від. Словник синонімів Караванського
  3. спростовувати — див. перечити Словник синонімів Вусика
  4. спростовувати — -ую, -уєш, недок., спростувати, -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. 1》 Доводити неправильність, помилковість, хибність чого-небудь. || Бути доказом неправильності, помилковості, хибності чого-небудь. || кого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спростовувати — СПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що і без дод. 1. Доводити неправильність, помилковість, хибність чого-небудь. Плужник здивувався: – От бачите, вже й ви слабкі місця [у творі] намацали .. Словник української мови у 20 томах
  6. спростовувати — Спросто́вувати, -то́вую, -то́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спростовувати — СПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. 1. Доводити неправильність, помилковість, хибність чого-небудь. Словник української мови в 11 томах