1. Словник української мови у 20 томах

спротивіти

СПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док.

Стати противним, осоружним; остогидіти.

Митрополитові все те спротивіло: він позіхнув і почав жартувати (І. Нечуй-Левицький);

Як не грала [Настя] очима, а він оминав її хату. Мабуть, вельми спротивіла йому ще дівкою, як ганялася за ним (Ю. Мушкетик);

– І з лиця злиняла, еге ж? Знаю – злиняла, .. не хочеться на себе і в дзеркало глянути. Спротивіло, остогидло все! (О. Гончар);

Ніхто навіть виду не подав, що бачить, як Павло боїться моря, як воно йому спротивіло (В. Кучер);

Що вдієш, не терплю лірики. Може за молодих років, коли нариси пописував, спротивіла (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спротивіти — спроти́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спротивіти — -ію, -ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спротивіти — СПРОТИ́ВИТИСЯ (стати противним, огидним, таким, що викликає відразу), СПРОТИ́ВІТИ, ОБРИДНУТИ, ОГИ́ДНУТИ розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., ОПРОТИ́ВІТИ розм., ОГИ́ДІТИ рідко. Словник синонімів української мови
  4. спротивіти — СПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти. Митрополитові все те спротивіло: він позіхнув і почав жартувати (Н.-Лев., І, 1956, 364); Як не грала [Настя] очима, а він оминав її хату. Словник української мови в 11 томах