1. Словник української мови у 20 томах

спротивитися

СПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спроти́вляться; док.

1. Стати противним, осоружним; остогидіти.

[Вартоломей:] Доки ти була пановою полюбовницею, доти я тебе й почитував; а тепер, як ти панові спротивилась, то й я тобою гидую (М. Кропивницький);

Вже їй і робота спротивилась, нудно їй стало самій у хаті (Грицько Григоренко).

2. Не погодитися з ким-, чим-небудь; запротестувати проти когось, чогось; вчинити опір комусь.

– Чи батько твій та мати не спротивляться, як я прийду до тебе з старостами? – спитав Роман (І. Нечуй-Левицький);

Ціла хвиля народу разом кинулась до сіней, але Йон енергічно [енергійно] спротивився: він буде пускати лиш по одному, по двоє (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спротивитися — спроти́витися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спротивитися — -влюся, -вишся; мн. спротивляться; док. 1》 Стати противним, осоружним; остогидіти. 2》 Не погодитися з ким-, чим-небудь; запротестувати проти когось, чогось; вчинити опір комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спротивитися — спроти́витися набриднути, остогиднути (ср, ст): А коли мені спротивилися ті балачки, вийшов на прохід (Авторка)||сприкритися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. спротивитися — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. спротивитися — СПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спроти́вляться; док. 1. Стати противним, осоружним; остогидіти. [Вартоломей:] Доки ти була пановою полюбовницею, доти я тебе й почитував; а тепер, як ти панові спротивилась, то й я тобою гидую (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  6. спротивитися — Спротивитися, -влюся, -вишся гл. Опротивѣть, сдѣлаться противнымъ. Ти хочеш спротивитись самому Богу. Левиц. Пов. 91. Словник української мови Грінченка