1. Словник української мови у 20 томах

спротивити

СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., кого, що, рідко.

1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь.

[Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини .. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату... (Леся Українка).

2. Викликати вороже ставлення до когось.

(1) Спроти́вити собі́, заст. – настроїти проти себе кого-небудь.

Усіх собі спротивив.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спротивити — спроти́вити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спротивити — -влю, -виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко. 1》 Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. 2》 Викликати вороже ставлення до когось. Спротивити собі заст. — настроїти проти себе кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спротивити — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Словник синонімів української мови
  4. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., перех., рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини.. Словник української мови в 11 томах
  5. спротивити — Спротивити, -влю, -виш гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40. Словник української мови Грінченка