1. Словник української мови в 11 томах

спротивити

СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., перех., рідко.

1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь.

[Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини.. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату… (Л. Укр., II, 1951, 227).

2. Викликати вороже ставлення до когось.

Спроти́вити собі́, заст. — настроїти проти себе кого-небудь.

Усіх собі спротивив.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спротивити — спроти́вити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спротивити — -влю, -виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко. 1》 Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. 2》 Викликати вороже ставлення до когось. Спротивити собі заст. — настроїти проти себе кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., кого, що, рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини .. Словник української мови у 20 томах
  4. спротивити — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Словник синонімів української мови
  5. спротивити — Спротивити, -влю, -виш гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40. Словник української мови Грінченка