спрощенець
СПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
Той, хто спрощує що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв'язання складних проблем, завдань.
Захищати специфіку мистецтва і науки про мистецтво від всіляких вульгаризаторів і спрощенців потрібно, конче потрібно! (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрощенець — спроще́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- спрощенець — -нця, ч. Той, хто спрощує, збіднює що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв'язання складних проблем, завдань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрощенець — СПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто спрощує, збіднює що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв’язання складних проблем, завдань. Захищати специфіку мистецтва і науки про мистецтво від всіляких вульгаризаторів і спрощенців потрібно, конче потрібно! (Рад. літ-во, 5, 1971, 24). Словник української мови в 11 томах