1. Словник української мови у 20 томах

спрощений

СПРО́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до спрости́ти.

Дядько-капітан був .. крутої вдачі. Чорне море він розглядав, як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: – Навпростець (О. Гончар);

// спро́щено, безос. пред.

Нині вже розроблено ряд нових положень.., завдяки чому спрощено і полегшено технічне нормування (з наук.-попул. літ.);

Спрощено процедуру виборів.

2. у знач. прикм. Який являє собою простіший варіант чого-небудь; нескладний.

Петро [І] замість церковнослов'янського шрифту завів спрощений і легший для читання гражданський шрифт (з навч. літ.);

Дорослі качки і молодняк утримуються в дешевих, спрощених приміщеннях (з наук.-попул. літ.);

Свою розмову з сином передав [Никодим] ошелешеній Теклі дещо в спрощеному вигляді, але набагато дохідливіше і переконливіше (М. Зарудний).

3. у знач. прикм., перен. Неглибокий, поверховий; примітивний.

Спрощений погляд;

Спрощене уявлення про об'єкт дослідження;

// у знач. ім. спро́щене, ного, с. Щось неглибоке, поверхове.

Бажання високого й чистого досить мирно співіснує з терпимістю, а то й симпатіями до спрощеного, примітивного (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрощений — спро́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спрощений — [спрошчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. спрощений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спростити. || спрощено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який являє собою простіший варіант чого-небудь; нескладний. 3》 у знач. прикм., перен. Неглибокий, поверховий; примітивний. || у знач. ім. спрощене, -ного, с. Щось неглибоке, поверхове. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спрощений — ПРИМІТИ́ВНИЙ (перев. про твори мистецтва і літератури — який не відзначається глибиною змісту, недосконалий за формою; розрахований на невибагливі смаки), СПРО́ЩЕНИЙ, ЛУБОЧНИЙ, КУСТА́РНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, УБОГИЙ (за змістом, задумом). Словник синонімів української мови
  5. спрощений — Спро́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спрощений — СПРО́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спрости́ти. Дядько-капітан був.. крутої вдачі. Чорне море він розглядав, як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: — Навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 151); // спро́щено, безос. Словник української мови в 11 томах