спрягати
СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., кого, що.
1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.).
Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув, .. в іншого коні не тягли вгору й потрібно було спрягати (М. Томчаній);
[Юхим:] Дасте завтра ваших биків та спряжемо з моїми... (М. Кропивницький).
2. перен., рідко. Пов'язувати, з'єднувати що-небудь із чимсь.
Коли б хто завдав собі працю спрягати .. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: “католицький панславізм” (І. Франко);
// Намагатися знайти логічний зв'язок у чому-небудь, побудувати певну систему.
– Боже, боже! – стогнав о. Нестор, мало не плачучи і силкуючись .. спрягти в порядні ряди свої думки (І. Франко).
3. Скріплювати способом спряження (у 2 знач.).
Значення в інших словниках
- спрягати — спряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спрягати — -аю, -аєш, недок., спрягти, спряжу, спряжеш; мин. ч. спряг, спрягла, спрягло; док., перех. 1》 Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). 2》 перен., рідко. Пов'язувати, з'єднувати що-небудь із чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрягати — Спряга́ти, -га́ю, -га́єш; спрягти́, спряжу́, -же́ш; спріг, -гла́, -гли́; спряжи́, спряжі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спрягати — СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., перех. 1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув,.. Словник української мови в 11 томах
- спрягати — Спряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. спрягти, -жу, -жеш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь. Словник української мови Грінченка