1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

спрягати

Спряга́ти, -га́ю, -га́єш; спрягти́, спряжу́, -же́ш; спріг, -гла́, -гли́; спряжи́, спряжі́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрягати — спряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спрягати — -аю, -аєш, недок., спрягти, спряжу, спряжеш; мин. ч. спряг, спрягла, спрягло; док., перех. 1》 Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). 2》 перен., рідко. Пов'язувати, з'єднувати що-небудь із чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спрягати — СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., кого, що. 1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув, .. Словник української мови у 20 томах
  4. спрягати — СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., перех. 1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув,.. Словник української мови в 11 томах
  5. спрягати — Спряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. спрягти, -жу, -жеш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь. Словник української мови Грінченка