спрягти

Значення в інших словниках

1. спрягти — спрягти́ 1 дієслово доконаного виду запрягти спрягти́ 2 дієслово доконаного виду спряжити Орфографічний словник української мови
2. спрягти — I див. спрягати. II спряжу, спряжеш; мин. ч. спряг, -ла, -ло; і спряжити, -жу, -жиш, перех. Док. до прягти, пряжити 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрягти — СПРЯГТИ́¹ див. спряга́ти. СПРЯГТИ́², спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спряг, ла́, ло́; СПРЯ́ЖИТИ, жу, жиш, кого, що. Док. до прягти́, пря́жити 1, 2. Накупить [мати] їй і горішків, і медяничків, і тарані, і гороху їй спряже... (Г. Словник української мови у 20 томах
4. спрягти — СМА́ЖИТИ (готувати м'ясо, рибу, овочі тощо на вогні без застосування води), ЖА́РИТИ, ШКВА́РИТИ, ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ (ПРА́ЖИТИ), ЗАСМА́ЖУВАТИ, ЗАЖА́РЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
5. спрягти — СПРЯГТИ́¹ див. спряга́ти. СПРЯГТИ́², спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спряг, ла́, ло́; і СПРЯ́ЖИТИ, жу, жиш, перех. Док. до прягти́, пря́жити 1, 2. Накупить [мати] їй і горішків, і медяничків, і тарані, і гороху їй спряже… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
6. спрягти — Спрягти, -жу, -жеш гл. Изжарить. Одарка не забарилася розігріти ковбасу, спрягля ще яєшню. Мир. Пов. І. 140. --------------- Спрягти, -ся см. спрягати, -ся. Словник української мови Грінченка