спрямовувати

СПРЯМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

1. Користуючись кермом та іншими пристроями, скеровувати у певному напрямку рух човна, літака, автомашини і т. ін.

Кузьма .. спрямовує бульдозера вниз (О. Гончар);

Другий чоловік, що був на кормі, спрямував човна прямісінько на риболова (Я. Гримайло);

// Направляти певним чином плин чого-небудь, чийсь біг, чиюсь ходу і т. ін.

Рівчачками спрямовують вони джерельну воду, а вона їм капусту, картоплю, буряки та помідори живить... (Остап Вишня);

Іванко змахує мечем і спрямовує свого коня ліворуч від воєводи (А. Хижняк);

– Як ся маєте, дідо Гірчак? – весело й голосно привітався Кола, беручи старого під лікоть і спрямовуючи до хати (О. Кундзич);

Пастухи загейкали і спрямували череду на шлях (С. Добровольський);

// Націлювати що-небудь (оптичний прилад, зброю і т. ін.) на когось, щось.

В ніч на 7 січня 1610 року Галілей уперше спрямовує на небо телескоп, який наближував далекі світила майже в 30 разів (з наук.-попул. літ.);

Авто спинили озброєні лісовики. Вони оточили машину, спрямувавши на неї автомати (Іван Ле);

В цій [стрілецькій] карточці він визначає головні цілі, на які треба спрямувати вогонь (І. Багмут);

// у сполуч. зі сл. зір, погляд і т. ін. Дивитися куди-небудь.

Усі спрямували погляд на Золотий Ріг, берег по праву руку, а найбільше на півострів, що заходив далеко в море (С. Скляренко);

Мліють вони в гарячих бур'янах, підставивши сонцю свої латані спини, спрямувавши погляди на дорогу (О. Гончар).

2. перен. Надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.

Розмова з роботи непомітно перескочила на спогади. Згадував Андрійко. А Микола слухав, інколи тільки питаннями спрямовував та підганяв ті спогади (Ю. Збанацький);

– Зверніть увагу, як працюють [правопорушники]. Яка зосередженість, який доцільний кожен рух... Бо сподобалась робота, ще не набридла. Ось куди, ми вважаємо, слід спрямовувати їхню агресивність (О. Гончар);

// Орієнтувати кого-небудь певним чином.

– Збільшувати треба поголів'я .. А для цього перше-наперше забезпечити кормову базу і приміщення. На це голів [колгоспів] слід було ще влітку спрямовувати (Ю. Мушкетик);

// Зосереджувати на чому-небудь (зусилля, енергію, здібності і т. ін.).

Всю енергію Юстініан спрямував на звеличення імператорської влади (з навч. літ.);

Ширяєв як майстер декоративного живопису, безперечно, міг спрямувати природне обдаровання юнака [Т. Шевченка], навчити його основних прийомів малювання (з наук. літ.);

Напругу своєї геніальності він [І. Франко] спрямовував на пізнання людських цивілізацій, болісно й тривожно шукав шляхів до правди й прогресу (із журн.);

// перен. Зосереджуючи, направляти проти кого-, чого-небудь, на когось, щось.

Не раз молодому медикові доводилося зустрічатися зі смертельною небезпекою, не раз староста й місцеві шуцмани спрямовували фашистів на слід сміливого юнака і його однодумців (Микита Чернявський);

Після злиття зустрічних потоків бурового розчину його течію спрямовують вгору через кільцевий простір між незацементованою обсадною колоною і зацементованою обсадною колоною більшого діаметра, а після виходу бурового розчину із кільцевого простору свердловини його спрямовують в блок регулювального дроселя тиску і у дегазатор, а потім – в наземну циркуляційну систему (з наук. літ.).

3. Виділяти, призначати що-небудь для чогось.

Спрямовувати кошти на розвиток освіти і науки.

4. Учити, наставляти, даючи поради, вказівки кому-небудь.

(1) Спрямо́вувати / спрямува́ти [свої́] кро́ки ([свою́] путь) – іти, вирушати куди-небудь.

Вуличка до єзуїтів була вільна, туди він і спрямував свої кроки (І. Франко);

Віддавши належне і Зевсу, і Гебі, В Атлантики простір спрямовуєм путь (Л. Дмитерко).

◇ Направля́ти (спрямо́вувати) / напра́вити (спрямува́ти) [свої́] сто́пи див. направля́ти;

Наставля́ти (направля́ти, напу́чувати, спрямо́вувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти, спрямува́ти і т. ін.) на до́бру (пра́ведну, ві́рну і т. ін.) доро́гу (сте́жку, путь) (на до́брий (пра́ведний, ві́рний і т. ін.) шлях) див. наставля́ти²;

(2) Спрямува́ти на чи́сту людську́ доро́гу (д) див. наставля́ти².