спугувати
СПУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, розм., рідко.
Те саме, що споло́хувати.
Спугнув зайця нагайкою – “А тю його!” (Є. Гребінка);
Спугнули ворону люди. – Невже тепер снігу не буде? (І. Нехода).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спугувати — спу́гувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- спугувати — СПУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що споло́хувати. Спугнув зайця нагайкою — «А тю його!» (Греб., V, 1957, 321); Спугнули ворону люди. — Невже тепер снігу не буде? (Нех., Ми живемо.., 1960, 44). Словник української мови в 11 томах