спутаний
СПУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до спу́тати.
Ноги в його [півня] спутані, а нічого не вдію: підстрибує.., мов скажений (Марко Вовчок);
Увели Орину й Ларивона, зв'язаного й спутаного (М. Куліш);
* Образно. Тепер мої руки розв'язалися... Сім рік [років] вони були спутані, – сім рік в мою голову заганяли цвяшки гімназичної науки... (Панас Мирний);
* У порівн. Денис Середа увійшов до кімнати наче спутаний важкими путами (Д. Бедзик);
// у знач. прикм.
В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (І. Франко);
Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі, як роздвоюється місяць і падає прямо на землю перед спутаними волами (М. Стельмах);
Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили, обурюючись на свої спутані ноги (О. Довженко);
// спу́тано, безос. пред.
Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано (Ганна Барвінок).
2. у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.).
Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як клубок хмар (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- спутаний — спу́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- спутаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спутати. || спутано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спутаний — спутаний: ◊ танцюва́ти як спу́тана вівця → танцювати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- спутаний — СПУ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спу́тати. Ноги в його [півня] спутані, а нічого не вдію: підстрибує.., мов скажений (Вовчок, VI, 1956, 294); Увели Орину й Ларивона, зв’язаного й спутаного (М. Куліш, П’єси, 1960, 53); *Образно. Словник української мови в 11 томах