1. Словник української мови у 20 томах

спухати

СПУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПУ́ХНУТИ і рідко СПУ́ХТИ, хну, хнеш; мин. ч. спу́хнув і спух, ла, ло; док.

1. Ставати ненормально, хворобливо пухлим, набрякати від скупчення рідини в тканинах тіла; опухати.

[Дуенья:] Сеньйора бачить, як напухли руки?.. [Анна (глянувши на руки дуеньї):] А справді, спухли (Леся Українка);

Оксен лежав щокою на снігу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снігу (Григорій Тютюнник);

Ранком Наталка пішла до школи, повернулася як і завжди, – тільки її руки були подряпані, а ніс – трохи спух (Ю. Яновський);

Але джмелі часом доганяють своїх грабіжників і проти вітру, а догнавши, дають такого меду, що все обличчя спухне (О. Воропай);

// Надуватися, набрякати від напруження (про жили, кровоносні судини).

Спухали, натягувались жили на скронях, і стугоніла, розриваючись од лютого болю, голова (М. Стельмах).

2. розм. Ставати повним, товстим; пухнути.

– Ти лінюх! До роботи залінивий! Все кричиш, що нещасливий, а з дармовання [дармування] аж спух! (О. Маковей).

3. перен. Збільшуватися в об'ємі.

Пожадно вбирала [земля], пила животворну вологу, розпарювалася, спухала... (К. Гордієнко);

Здувалися грозові хмари і темним тістом спухали на .. небосхилі (М. Стельмах).

◇ (1) Бода́й (щоб) він (ти, вона́, воно́, вони́) спух (спу́хла, спу́хло, спу́хли) <�Неха́й він (ти, вона́, воно́, вони́) спу́хне (спу́хнеш, спу́хнуть)> – уживається як лайка, проклін.

[Каська:] Картоплю носила, бо мій дармоїд вилежується, щоб він спух... (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спухати — спуха́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спухати — -аю, -аєш, недок., спухнути і рідко спухти, -хну, -хнеш; мин. ч. спух, -ла, -ло і спухнув, -нула, -нуло; док. 1》 Ставати ненормально, хворобливо пухлим, набрякати від скупчення рідини в тканинах тіла; опухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спухати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. спухати — СПУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПУ́ХНУТИ і рідко СПУ́ХТИ, хну, хнеш; мин. ч. спу́хнув і спух, ла, ло; док. 1. Ставати ненормально, хворобливо пухлим, набрякати від скупчення рідини в тканинах тіла; опухати. [Дуенья:] Сеньйора бачить, як напухли руки?.. Словник української мови в 11 томах