1. Словник української мови у 20 томах

спушений

СПУ́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до спуши́ти;

// у знач. прикм.

Дрібний дощ сіється над спушеними полями (С. Скляренко);

Віяв свіжий вітер, підсушуючи м'яку спушену ріллю (П. Оровецький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спушений — спу́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спушити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спушений — СПУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спуши́ти; // У знач. прикм. Дрібний дощ сіється над спушеними полями (Скл., Святослав, 1959, 502); Віяв свіжий вітер, підсушуючи м’яку спушену ріллю (Оров., Зел. повінь, 1961, 11). Словник української мови в 11 томах