1. Словник української мови в 11 томах

спушений

СПУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спуши́ти;

// У знач. прикм.

Дрібний дощ сіється над спушеними полями (Скл., Святослав, 1959, 502);

Віяв свіжий вітер, підсушуючи м’яку спушену ріллю (Оров., Зел. повінь, 1961, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спушений — спу́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спушити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спушений — СПУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спуши́ти; // у знач. прикм. Дрібний дощ сіється над спушеними полями (С. Скляренко); Віяв свіжий вітер, підсушуючи м'яку спушену ріллю (П. Оровецький). Словник української мови у 20 томах