спущений
СПУ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до спусти́ти.
Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (С. Крижанівський);
Вона .. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Леся Українка);
Штори були спущені (О. Довженко);
Видно між вербами шкільний причал, човен, ще не спущений, лежить на згірку догори дном (О. Гончар);
– Вже не вперше нам, – голубкою вуркотіла Груня. – Бувало вже так: і ліс довкола, і ліміти спущені, а грубки розтопити нічим (Яків Баш);
// у знач. прикм.
Довгу хвилину було чути лише хлипання нещасної матері. Вкінці підняла спущену голову й узяла назад до рук .. роботу (Н. Кобринська);
Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Леся Українка);
// спу́щено, безос. пред.
Бриг спущено на воду (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм. З якого вийшло повітря (про надувний предмет).
Оглядаючи спущений скат, шофер скрушно почухував лоба (О. Гончар);
Слід пам'ятати, що рух автомобіля на спущеній шині навіть на невелику відстань може призвести до цілковитого руйнування покришки і камери (з наук.-попул. літ.).
Спу́щена петля́ <�Спу́щене ві́чко> див. петля́.
◇ Як (мов, ні́би і т. ін.) соба́ка (пес), спу́щений з при́в'язі (з ланцюга́, з припо́ну) див. соба́ка;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) спу́щений на дно – дуже пригнічений, морально спустошений, безпорадний.
Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (І. Франко).
Значення в інших словниках
- спущений — спу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- спущений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спустити. || спущено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. З якого вийшло повітря (про надувний предмет). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спущений — спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно. 1. Зазнавати поразки, невдачі в чому-небудь, втративши будь-яку надію на поліпшення. А ви й не пишете мені, .. чи має мене рятувати (Спілка), чи ні. Фразеологічний словник української мови
- спущений — СПУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спусти́ти. Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (Криж., Під зорями.., 1950, 41); Вона.. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах