спущений

СПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спусти́ти.

Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (Криж., Під зорями.., 1950, 41);

Вона.. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Л. Укр., II, 1951, 267);

Штори були спущені (Довж., І, 1958, 165);

Видно між вербами шкільний причал, човен, ще не спущений, лежить на згірку догори дном (Гончар, Бригантина, 1973, 67);

— Вже не вперше нам, — голубкою вуркотіла Груня. — Бувало вже так: і ліс довкола, і ліміти спущені, а грубки розтопити нічим (Баш, На.. дорозі, 1967, 41);

// У знач. прикм.

Довгу хвилину було чути лише хлипання нещасної матері. Вкінці підняла спущену голову й узяла назад до рук.. роботу (Кобр., Вибр., 1954, 10);

Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Л. Укр., III, 1952, 659);

// спу́щено, безос. присудк. сл.

Бриг спущено на воду (Ю. Янов., II, 1958, 148).

◊ Мов (немо́в, як і т. ін.) пес (звір), спу́щений з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну); Мов (немо́в, як і т. ін.) соба́ка, спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну) — дуже швидко, нестримно (бігти, рухатися і т. ін.).

Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 56);

Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (Фр., X, 1954, 373);

Мов (немо́в, як і т. ін.) спу́щений на дно — дуже пригнічений.

Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (Фр., XVI, 1955, 368).

2. у знач. прикм. З якого вийшло повітря (про надувний предмет).

Оглядаючи спущений скат, шофер скрушно почухував лоба (Гончар, Новели, 1954, 143);

Слід пам’ятати, що рух автомобіля на спущеній шині навіть на невелику відстань може призвести до цілковитого руйнування покришки і камери (Хлібороб Укр., 7, 1964, 22).