1. Словник української мови у 20 томах

співуха

СПІВУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до співу́н.

До співу співуха додавала вирази руками, станом (Панас Мирний);

Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співуха — співу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. співуха — -и, розм. Жін. до співун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співуха — СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н. До співу співуха додавала вирази руками, станом (Мирний, III, 1954, 273); Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Збан., Сеспель, 1961, 416). Словник української мови в 11 томах
  4. співуха — Співуха, -хи ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща. Мир. ХРВ. 113. Словник української мови Грінченка