співуха
СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н.
До співу співуха додавала вирази руками, станом (Мирний, III, 1954, 273);
Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Збан., Сеспель, 1961, 416).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співуха — співу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- співуха — -и, розм. Жін. до співун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співуха — СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н. До співу співуха додавала вирази руками, станом (Панас Мирний); Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- співуха — Співуха, -хи ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща. Мир. ХРВ. 113. Словник української мови Грінченка