співучасник
СПІВУЧА́СНИК, а, ч.
Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.
В боротьбі за справу миру, за ясне життя нове кожен з нас тебе [М. Гоголя] сьогодні співучасником зове (П. Тичина);
Цілком слушно вважає він [О. І. Білецький] читача активним співучасником творчого процесу, закликає до вивчення читацьких інтересів (з наук. літ.);
// Той, хто бере участь разом із ким-небудь у здійсненні чогось поганого, лихого.
Йшло слідство .. Не каже [син] правди ні про себе, ні про співучасників (П. Дорошко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співучасник — співуча́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співучасник — (у злочині) співзмовник, співпомагач, співпричинник, п! УЧАСНИК. Словник синонімів Караванського
- співучасник — див. спільник Словник синонімів Вусика
- співучасник — -а, ч. Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співучасник — див. співумисник Словник чужослів Павло Штепа
- співучасник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм. Словник синонімів української мови
- співучасник — Співуча́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- співучасник — СПІВУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. В боротьбі за справу миру, за ясне життя нове кожен з нас тебе [М. Гоголя] сьогодні співучасником зове (Тич., II, 1957, 284); Йшло слідство.. Словник української мови в 11 томах