спідлоба
СПІДЛО́БА, присл.
З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо.
Христя глянула на Оришку: .. рот увалився, підборіддя угору задралося, ніс униз похнюпився; одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах (Панас Мирний);
Я засипав його питаннями, та він похилив голову і якось спідлоба дивився на мене, немовби або не вірив у щирість мойого [мого] зацікавлення, або міркував над тим, як би викрутитися від моїх запитань (І. Франко);
Спідлоба стежила [Саня], що робитиме Каргат далі (Ю. Шовкопляс);
Тимко ще більше почорнів, дивився на всіх спідлоба, часто курив і цілими вечорами мовчки просиджував під хатою (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спідлоба — спідло́ба прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- спідлоба — присл. З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спідлоба — (дивитися) люто, зненавижно Словник чужослів Павло Штепа
- спідлоба — СПІДЛО́БА, присл. З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо. Христя глянула на Оришку:.. рот увалився, підборіддя угору задралося, ніс униз похнюпився; одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах (Мирний, III, 1954, 300)... Словник української мови в 11 томах