1. Словник української мови в 11 томах

спідлоба

СПІДЛО́БА, присл. З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо.

Христя глянула на Оришку:.. рот увалився, підборіддя угору задралося, ніс униз похнюпився; одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах (Мирний, III, 1954, 300);

Я засипав його питаннями, та він похилив голову і якось спідлоба дивився на мене, немовби або не вірив у щирість мойого [мого] зацікавлення, або міркував над тим, як би викрутитися від моїх запитань (Фр., IV, 1950, 283);

Спідлоба стежила [Саня], що робитиме Каргат далі (Шовк., Інженери, 1956, 46);

Тимко ще більше почорнів, дивився на всіх спідлоба, часто курив і цілими вечорами мовчки просиджував під хатою (Тют., Вир, 1964, 266).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спідлоба — спідло́ба прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спідлоба — присл. З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спідлоба — (дивитися) люто, зненавижно Словник чужослів Павло Штепа
  4. спідлоба — СПІДЛО́БА, присл. З-під насуплених брів; недовірливо, недоброзичливо. Христя глянула на Оришку: .. рот увалився, підборіддя угору задралося, ніс униз похнюпився; одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах (Панас Мирний); Я засипав його питаннями... Словник української мови у 20 томах