спідничинка
СПІДНИЧИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до спідничи́на.
– Може, дівко, спідничинку б накинула та патли трохи заплела, бо як зайде хтось... (М. Стельмах);
Пішла Галинка в школу. Пішла попервах у пофарбованій полотняній спідничинці (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спідничинка — спідничи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спідничинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до спідничина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спідничинка — СПІДНИЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до спідничи́на. — Може, дівко, спідничинку б накинула та патли трохи заплела, бо як зайде хтось… (Стельмах, І, 1962, 155); Пішла Галинка в школу. Пішла попервах у пофарбованій полотняній спідничинці (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 43). Словник української мови в 11 томах