1. Словник української мови у 20 томах

спілкуватися

СПІЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Підтримувати взаємні стосунки, зустрічатися, мати спілкування з кимось.

Вчитель повинен бути завжди і всюди вчителем. Його обов'язок – піднімати, облагороджувати всіх тих, хто з ним спілкується (Ю. Збанацький);

Павло Арсенович [Грабовський] був дуже товариською людиною, завжди любив і умів спілкуватися з інтересними людьми (з наук. літ.);

Колись дід розповідав Михайлові, що млинарі спілкуються з чортами, які женуть воду на колеса їх млинів (М. Томчаній);

За допомогою речень ми спілкуємося між собою, виражаємо думки, передаємо інформацію (з навч. літ.);

// Розуміти одне одного; порозуміватися.

Мурашки спілкуються за допомогою звуків, схожих зі “скрипкою” коника (з газ.);

Вони [бджоли] .. вміють спілкуватися поміж себе (із журн.).

2. Об'єднуватися для спільних дій.

Українське панство на західноукраїнських землях спілкувалося з австрійським урядом та польською шляхтою і разом з ними пригноблювало народні маси (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілкуватися — спілкува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спілкуватися — Мати діло, контактуватися, мати <�підтримувати> контакт <�зв'язок>; (звуками) порозуміватися, комунікуватися; (для дій) об'єднуватися. Словник синонімів Караванського
  3. спілкуватися — [сп'ілкуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. спілкуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Підтримувати взаємні стосунки, діловий, дружній зв'язок із ким-небудь. || Розуміти одне одного; порозуміватися. 2》 Об'єднуватися для спільних дій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спілкуватися — СПІЛКУВА́ТИСЯ (підтримувати взаємні стосунки, зв'язки), КОНТАКТУВА́ТИ, КОНТАКТУВА́ТИСЯ, ЗНОСИ́ТИСЯ (вступати в стосунки, установлювати зв'язки з кимсь). Вчитель повинен бути завжди і всюди вчителем. Словник синонімів української мови
  6. спілкуватися — СПІЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Підтримувати взаємні стосунки, діловий, дружній зв’язок із ким-небудь. Вчитель повинен бути завжди і всюди вчителем. Його обов’язок — піднімати, облагороджувати всіх тих, хто з ним спілкується (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах