1. Словник української мови у 20 томах

спільно

СПІ́ЛЬНО, присл.

Разом, гуртом, спільними силами.

– Він усю виборчу справу на свої плечі взяв .. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися... (Панас Мирний);

Найбільш переконливим доказом існування сімейної общини на Поліссі свідчить порядок землекористування. Всі селяни-старожили твердять, що колись вони обробляли землю спільно, бо вона була їх загальною власністю (із журн.);

Командири загонів вирішили зустрітися, щоб спільно обговорити цілий ряд пекучих питань (А. Шиян);

// у сполуч. із прийм. з. Разом із ким-небудь.

Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці – збалакались, що сход відбудеться спільно з ліщинівцями та зеленоярцями (А. Головко);

Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику. Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Яновський);

// Одночасно.

Обличчям до мого обличчя склонись, Хай сльози поллються в нас спільно (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спільно — спі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спільно — пр., ГУРТОМ, соборно, (з кіш) РАЗОМ, у спілці, на спілку, (удвох) обопільно, в парі; д. посполу. Словник синонімів Караванського
  3. спільно — присл. Разом, гуртом, спільними силами. || у сполуч. з прикм. "з". Разом із ким-небудь. || Одночасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спільно — ОДНОЧА́СНО (в один і той же час), ВОДНО́ЧАС, РА́ЗОМ, СИНХРО́ННО, РІВНОЧА́СНО, ВОДНО́РАЗ, СПІ́ЛЬНО, НАРА́З, ПОБІ́ЖНО рідше. Мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); В шибку хтось постукав. Сестри здригнулись водночас (Є. Словник синонімів української мови
  5. спільно — Спі́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спільно — СПІ́ЛЬНО, присл. Разом, гуртом, спільними силами. — Він усю виборчу справу на свої плечі взяв.. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися… (Мирний, IV, 1955, 364)... Словник української мови в 11 томах
  7. спільно — Спільно нар. Совмѣстно, общими силами. Словник української мови Грінченка