спір
СПІР¹, спо́ру, ч.
1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту.
Оце, закінчивши сівбу І маючи дозвілля, Відпочиваємо добу (Сьогодні в нас неділя). Про те, Який там день у вас [в Америці], Тут вийшов спір між нами (С. Воскрекасенко);
// Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін.
Мені часто .. наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Леся Українка);
// Серйозна суперечка; сварка.
І каже Лев: “Я зараз поділю [їжу]; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю!..” (Л. Глібов);
// перен. Суперечність, зіткнення.
Весь вік з водою він [байдак] у спорі, Все пінить хвилю і тремтить... А тій, блискучій, що за горе – Сплеснула й геть собі біжить (Микола Чернявський).
2. перев. мн. Взаємні домагання щодо володіння чим-небудь, посідання чогось і т. ін., вирішувані перев. судом.
Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей. Спір той перейшов до них від колишніх власників (М. Рильський);
Кожне дисциплінарне стягнення робітник або службовець може оскаржити в комісії по трудових спорах (з газ.).
СПІР², спо́ру, ч., розм.
Швидкість, спритність, успішність (у роботі, діяльності і т. ін.).
– Постаріли ми ще за сі годи – нема й того спору в руках, що й тоді був (Ганна Барвінок);
[Мати:] Ей, рибонько, то ви вже обробились? Ну, що то сказано, як хто робітний та здужає?.. А в нас – маленька нивка, та й то бог спору не дає... (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- спір — спір 1 іменник чоловічого роду словесне змагання спір 2 іменник чоловічого роду швидкість розм. Орфографічний словник української мови
- спір — див. СУПЕРЕЧКА; (в руках) спритність, швидкість, вправність, умілість, хист, спіх, моторність; спірка; п-к СПІРНИЙ, дискусійний, полемічний, г. контроверсійний. Словник синонімів Караванського
- спір — I спору, ч. 1》 Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна зі сторін обстоює свою думку, свою правоту. || Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спір — Суперека, суперечка, суперечність, суперечливість Словник чужослів Павло Штепа
- спір — СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн. Словник синонімів української мови
- спір — Спір, спо́ру, -рові; спо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спір — СПІР¹, спо́ру, ч. 1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту. — Основою нашого спору нехай буде.. атеїзм… (Хотк. Словник української мови в 11 томах
- спір — Спір, спо́ру м. 1) Споръ. Ні спору, ні ласки. Ном. № 7622. 2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Кіевск. у. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був. Г. Барв. 503. 3) ?... Словник української мови Грінченка