срібляр
СРІБЛЯ́Р, а, ч.
Те саме, що ювелі́р.
З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як “майстер золотих і срібляних справ”, “срібляних справ майстер” або просто “срібляр” (з наук.-попул. літ.);
// Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.).
Чижевський Іван – у 1782 р. разом з іншими сріблярами позолотив купол головної лаврської дзвіниці (з наук.-попул. літ.);
Срібляр .. заливав на спеціальному столі лист скла розчином срібла (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- срібляр — срібля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- срібляр — -а, ч. Те саме, що ювелір. || Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- срібляр — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею... Словник синонімів української мови
- срібляр — СРІБЛЯ́Р, а, ч. Те саме, що ювелі́р. З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як «майстер золотих і срібляних справ», «срібляних справ майстер» або просто «срібляр» (Укр. золотарство.., 1970, 6); // Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач. Словник української мови в 11 томах