1. Орфографічний словник української мови

срібляр

срібля́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібляр — -а, ч. Те саме, що ювелір. || Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. срібляр — СРІБЛЯ́Р, а, ч. Те саме, що ювелі́р. З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як “майстер золотих і срібляних справ”, “срібляних справ майстер” або просто “срібляр” (з наук.-попул. літ.); // Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. срібляр — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею... Словник синонімів української мови
  4. срібляр — СРІБЛЯ́Р, а, ч. Те саме, що ювелі́р. З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як «майстер золотих і срібляних справ», «срібляних справ майстер» або просто «срібляр» (Укр. золотарство.., 1970, 6); // Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач. Словник української мови в 11 томах