старуха
СТАРУ́ХА, и, ж., розм.
Жінка, що досягла старості.
– Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як... Вже старуха сива, а пам'ять молода не забулась... (Марко Вовчок);
[Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старуха — Баба, бабка, бабойка, бабиця, бабисько, стара, шкорба Словник чужослів Павло Штепа
- старуха — СТАРУ́ХА, и, ж., розм. Жінка, що досягла старості. — Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… Вже старуха сива, а пам’ять молода не забулась… (Вовчок, І, 1955, 181); [Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (Корн., II, 1955, 306). Словник української мови в 11 томах