1. Словник української мови в 11 томах

старуха

СТАРУ́ХА, и, ж., розм. Жінка, що досягла старості.

— Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… Вже старуха сива, а пам’ять молода не забулась… (Вовчок, І, 1955, 181);

[Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (Корн., II, 1955, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старуха — Баба, бабка, бабойка, бабиця, бабисько, стара, шкорба Словник чужослів Павло Штепа
  2. старуха — СТАРУ́ХА, и, ж., розм. Жінка, що досягла старості. – Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як... Вже старуха сива, а пам'ять молода не забулась... (Марко Вовчок); [Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах