старійшина
СТАРІ́ЙШИНА, и, ч.
1. Голова первісної общини, який обирався із числа старших і впливових її членів.
Родова община управлялась виборними старійшинами, які розбирали суперечки між родичами, керували поділом орної землі між сім'ями (з навч. літ.);
Такий був давній покон [звичай] їхнього роду, люди, що жили у городищі, в цій хижі і в інших, завжди збиралися на світанні тут, щоб поїсти, послухати слова старійшини (С. Скляренко).
2. Найстаріший та найавторитетніший член якого-небудь товариства, колективу, об'єднання і т. ін.
Вишгородські будівельники були об'єднані в ремісничі корпорації, на чолі яких стояли старійшини (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старійшина — старі́йшина іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- старійшина — [стар’ійшиена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- старійшина — -и, ч. 1》 Голова первісної общини, який обирався з числа старших і впливових її членів. 2》 Найстаріший та найавторитетніший член якого-небудь товариства, колективу, об'єднання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старійшина — СТАРІ́ЙШИНА, и, ч. 1. Голова первісної общини, який обирався із числа старших і впливових її членів. Родова община управлялась виборними старійшинами, які розбирали суперечки між родичами, керували поділом орної землі між сім’ями (Іст. Словник української мови в 11 томах