статкувати
СТАТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Добре хазяйнувати, старанно працювати.
[Аблакат:] Коли Данило не статкує, то, на мене, я б одного Михайла зробив хазяїном, а то вся праця пропаде (І. Карпенко-Карий);
Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати .. та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! (Леся Українка);
– Глянь, яка світлиця! Сама ж тут усе і прибирала, і статкувала. Усе своїми руками (В. Кучер);
// Нормально діяти.
– Бачите, старий я став, ноги не статкують (І. Франко);
Вже ноги і руки не статкують (Марко Черемшина).
2. Поводити себе добре, розсудливо.
У щасті не вміє чоловік статкувати (прислів'я);
Відколи мя [мене] мама била, відтоді статкую. Свою хату оминаю, в милого ночую (з народної пісні);
В неділю ставитимуть “Лимерівну”, хотілось би мені піти, та не знаю, як випаде; коли статкуватиму сей тиждень, то може й могтиму піти (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- статкувати — Бути здоровим [I] — добре, як слід поводитися [IV] Словник з творів Івана Франка
- статкувати — статкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- статкувати — див. багатіти; господарювати Словник синонімів Вусика
- статкувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Добре хазяйнувати, старанно працювати. || Нормально діяти. 2》 Поводити себе добре, розсудливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- статкувати — Статкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- статкувати — СТАТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Добре хазяйнувати, старанно працювати. [Аблакат:] Коли Данило не статкує, то, на мене, я б одного Михайла зробив хазяїном, а то вся праця пропаде (К.-Карий, І, 1960, 184); Почав він пір’ячко до пір’ячка збирати.. Словник української мови в 11 томах
- статкувати — Статкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Благоразумно вести себя, хорошо вести дѣло, хорошо хозяйничать, работать. Ном. № 8113. Я тебе беру, хлопче, до себе, і як тільки будеш статкувати, то й кожух тобі справлю та й на другий рік не підеш нікуди, в мене будеш. Подол. Словник української мови Грінченка