1. Словник української мови у 20 томах

стахановець

СТАХА́НОВЕЦЬ, вця, ч., рідко.

Новатор, учасник масового руху трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30–40-х роках).

Як треба добре працювать – Стаханов дав нам приклад, і ми стахановцями звать людей найкращих звикли (Н. Забіла);

– Сьогодні день не рядовий для нас в календарі. Про вшанування мова йде стахановців полів (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стахановець — стаха́новець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. стахановець — -вця, ч., іст. Новатор, учасник масового руху трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30-40-х рр.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стахановець — СТАХА́НОВЕЦЬ, вця, ч. Новатор, передовик соціалістичного виробництва, учасник масового руху трудящих за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30-40-х роках). Словник української мови в 11 томах